Лукаво сердце человека и крайне испорчено - с этого и надо начинать
Лукаво сердце человеческое и крайне испорчено - с того надо и начинать
В этом причина того что не верно учат и учат охотнее этому не правильному, далекому от истины.
«Лукаво сердце человеческое более всего и крайне испорчено», — предостерег Иеремия (Иеремия 17:9). Лукавство сердца может проявляться в том, что мы оправдываем свои ошибки, умаляем недостатки, пытаемся объяснить слабости или преувеличиваем достижения.
Охотнее всего копаемся в недостатках какой-нибудь конфессии, особенно достается православию. Там,где бок о бок оказывается протестант с православным,там оба не о своих грехах и не простом пути преодоления грехов с Господом будут говорить, поскольку у того и другого сердце лукавое и КРАЙНЕ испорченное,и я вот работаю и работаю над этим в Боге,с Ним и над этим, нет, вцепятся в недостатки другого и долбят и долбят оппонента. Видят высокий смысл на ниве Божией в этом.
Испорченное сердце также может привести к лицемерию, и тогда наши уста будут льстиво говорить одно, а дела — другое.
Сказано, что не чуть-чуть наше сердце испорчено, а КРАЙНЕ испорчено.
Серьезно подошедшая к такому открытию верующая, расказывает: читаю Писание и так и подмывает на того человека и на этого сказать: Писание про него говорит. Он из православия
, там вот это есть, тот из протестантов и тоже такое вот у него есть и так этим заниматься и далее было бы.
Но, говорит, что пронзили еще такие Слова: "какою мерою мерите, такою и вам отмерят". Сказал Господь: не судите, да не судимы будете, ибо каким судом судите, таким будете судимы; и какою мерою мерите, такою и вам будут мерить. И что ты смотришь на сучок в глазе брата твоего, а бревна в твоем глазе не чувствуешь".
Все просто ведь. У всех до уверовани я и после, при желании больше у других замечать недостатки, все это и в тебе найдут и тебя же тоже осудят и подденут неприятными замечаниями и будут правы: не победил если , то как поможешь сучек из глаза другого вынуть? Тогда все будет ходить как по кругу: у тебя вот это вижу недостатком, а в ответ тебе сразу же скажут : у тебя такое же есть ведь.
И вот эта серьезная верующая рассказала, что в очередной раз, когда читала Писание и снова ее потащило перенести свои недостатки на ту сестру или того брата и или какого-то человека из ее окружения, встала перед Богом и Небом и землею, направила свой палец в свое сердце и твердо сказала: вот здесь все это испорченное и лукавое есть. Вот здесь я начинаю серьезно все приводить с Богом в порядок и как Бог Сам усмотрит и где меня далее применить - Его Воля. А мне надо свое уметь верно выполнять. И далее сказала, что, когда занят своим совершенствованием в Нем,то нет времени рассматривать чужие грехи.
Есть такое в среде верующих утверждение: рассматривающий пристально чужие грехи, неизбежно будет множить свои.
Дьявол быстро заметит это свойство и ,снова потащит в лукавства, испорченность сердца твоего назад. Но Бог по Слову Своему определил важность приведения СНАЧАЛА в порядок своего сердца и тогда уже ОН, если решит Сам, то и направит тебя, помогать кому-то вытаскивать соринку из глаза брата, сестры. Или не будет использовать.
Она в покаянии просит Бога, очистить ее сердце основательно и лет ей было 35. И она видит в видении,что канаты как развязывают вокруг нее. 35 лет, сделано ошибок было уже много, хотя она и считалась хорошим человеком у окружения своего и награды имела, а как канаты с нее снимают, так обвязана была.
Иисус ведь тоже о женщине,которая подошла к Нему с просьбой исцелиться, сказал, что "сатана связал ее". И так канат за канатом снимали и снимали с нее.
Так, что"крайнюю испорченность сердца" она прочувсвовала основательно.
Бог грешников, сказано, не слушает. Сначала очищение, затем победа над своими грехами и победная уже жизнь в Его Воле, постоянно ища Его Лица, видя Его всегда перед собою, ища ,что "благоугодно Господу"сегодня, сейчас.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
