Старая, развращенная Европа… Изнеженная, скучающая в удовольствии жить так, как хочется… Разве понять тебе, сытой и удовлетвореной, людей, еле перебивающихся на мизерные пенсии, у которых отнято все, даже надежда на лучшую старость…
Они, эти люди, никогда не попадут в список «золотого миллиарда», они не научились убивать и грабить, они привыкли молча сносить удары судьбы, молясь и славя Бога за хлеб насущный…
А еще, они научились любить! Любить жизнь, ближних, научились радоваться каждому дню, зная о Вечности им уготованной. В своих стареньких квартирках, они молятся за тебя Европа, чтобы ты жила в мире, чтобы не разрушена была до основания, как Содом и Гомора… Они молятся за каждый твой день, зная, что не так уж много тех дней и осталось, дней Света и Радости, дней, когда переполнены прилавки венскими булочками и молодежь стайками, распивая пиво, бурно обсуждает свадьбы геев…
И тихо катится дождинка по щеке твоей статуи, как слеза, оплакивая разрушенное будущее…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
